Відомі жінки Wrocław: 19 непересічних доль із вуличної виставки

У центрі Wrocław, на пішохідних вулицях біля Oławska, стоїть ряд окремих стендів: на кожному портрет і короткий текст про одну жінку. Цикл Pionierki, liderki, wojowniczki Wrocławia («Піонерки, лідерки, войовниці Wrocław») — частина проєкту Kroniki Wrocławianek фонду Freya, співфінансованого містом Wrocław.

Дев’ятнадцять жінок, дев’ятнадцять дуже різних доль: нейрохірургиня, що виїхала з Німеччини 1933 року, перша європейка на Евересті, поетеса, яка у 93 роки здобула головну польську літературну премію, автогонщиця, співачка, пасторка в концтаборі. Ось хто вони, згруповані за тим, чим займалися.

Наука й медицина

Clara Immerwahr-Haber: перша докторка хімії Вроцлавського університету

1870–1915

Clara Immerwahr народилася 1870 року в маєтку поблизу Wrocław у заможній єврейській родині. У середині 1890-х університет дозволив жінкам відвідувати лекції як вільним слухачкам, і Клара, якій було близько 26, скористалася шансом, терплячи недовіру професорів і жарти студентів. Під керівництвом фізикохіміка Ріхарда Абегга вона 1900 року захистила роботу про розчинність важкорозчинних солей ртуті, міді, свинцю, кадмію й цинку і стала першою жінкою з докторським ступенем Вроцлавського університету. 1901 року вийшла заміж за хіміка Фрица Габера й залишила кар’єру. Померла 1915 року. Відома історія стверджує, що вона наклала на себе руки на знак протесту проти роботи чоловіка над хімічною зброєю, але історики вважають докази слабкими, тож її мотиви напевно невідомі.

Hedwig Kohn: фізикиня, вигнана 1933 року

1887–1964

Hedwig Kohn, народжена у Wrocław 1887 року, почала ходити на лекції з фізики, коли жінки ще не могли офіційно вступати до університету (джерела називають 1906 або 1907 рік). 1913 року вона здобула докторат у Отто Люммера, усю Першу світову залишалася в Інституті фізики, а 1930 року габілітувалася як одна з трьох жінок у Німеччині, яким це вдалося у фізиці до війни. Вона досліджувала спектроскопію та вимірювання інтенсивності світла. 1933 року нацистські розпорядження позбавили її посади, а єдиного брата згодом убили. 1940 року вона виїхала через Швецію й Радянський Союз до США, де стала професоркою Wellesley College і померла 1964 року.

Alice Ellen Rosenstein: перша нейрохірургиня Німеччини

1898–1991

Alice Rosenstein, народжена у Wrocław 1898 року, була дочкою завідувача гінекологічного відділення Єврейської лікарні. Після докторату 1923 року вона потрапила до неврологічного відділення Отфріда Фьорстера, який хвалив її операційну вправність і хист малювати операційні ескізи. У Франкфурті керувала рентгенівським відділенням і виконала 71 нейрохірургічну операцію, тому її вважають першою жінкою-нейрохірургом у Німеччині. Звільнена 1933 року, вона виїхала до Нью-Йорка, пізніше практикувала як Alice Rost, а 1943 року вступила до Medical Corps армії США й навчила її перший жіночий підрозділ. Померла 1991 року.

Bogusława Jeżowska-Trzebiatowska: «матиренію»

1908–1991

Bogusława Jeżowska, народжена 1908 року, вирішила вивчати хімію у Lwów після зустрічі з Марією Кюрі. 1931–32 років вона показала, що реній у хлоридних комплексах має ступінь окиснення п’ять, що оспорювали першовідкривачі елемента; 1939 року один із них публічно визнав її правоту. За війни вона керувала хімічною фабрикою, ховала її єврейського колишнього директора Еміля Ташнера й згодом була визнана Праведницею народів світу. Після 1945 року переїхала до Wrocław, з нуля створила Кафедру неорганічної й аналітичної хімії та стала однією із засновниць вроцлавської школи координаційної хімії. Померла 1991 року.

Hanna Hirszfeld: яка створила першу дитячу лікарню Нижньої Сілезії

1884–1964

Hanna Hirszfeld, педіатр, пережила варшавське гетто, але 1943 року втратила дочку. Коли 1945 року вона приїхала до зруйнованого Wrocław разом із чоловіком, дослідником груп крові Людвіком Гіршфельдом, то допомогла заснувати Медичну академію, почала вчити перших 520 студентів і створила першу в Нижній Сілезії педіатричну клініку з відділеннями, лабораторією, молочною кухнею та яслами. 1947 року заснувала медсестринську школу. Разом із чоловіком розробила ранні методи лікування гемолітичної хвороби новонароджених. Померла 1964 року.

Zofia Gumińska: яка змусила Ботанічний сад знову розквітнути

1917–2006

Коли Zofia Gumińska 1948 року прийшла до вроцлавського Ботанічного саду, він був усіяний укриттями, окопами й боєприпасами з облоги Festung Breslau. Вона керувала відбудовою, врятувала орхідеї з оранжерей, захоплених Червоною армією, і наглядала за відновленням пальмарні та кактусарії. Від 1958 року очолювала сад і була піонеркою гідропоніки в Польщі. Університет тричі подавав документи на її професуру, але комуністична влада відмовляла, а 1972 року її звільнили без пояснень. Померла 2006 року.

Відбудова міста після 1945 року

Zofia Gostomska-Zarzycka: книжки, що відбудували місто

1899–1952

Zofia Gostomska-Zarzycka, бібліотекарка з Przemyśl, працювала у львівському Оссолінеумі та в Канаді. У травні 1945 року вона була єдиною жінкою в першій піонерській групі, надісланій до Wrocław, завдяки досвіду поводження зі зброєю в місті, повному невибухів. Вона їздила Нижньою Сілезією, шукаючи книжки й рукописи, захованi в церквах, палацах і складах, за списком схованок німецького охоронця пам’яток Грундмана, і врятувала тисячі томів для Університетської бібліотеки. Заснувала Сілезький кабінет і написала один із перших повоєнних путівників Wrocław. Померла 1952 року.

Jadwiga Grabowska-Hawrylak: архітекторка «Манхеттена»

1920–2018

Jadwiga Grabowska-Hawrylak була першою жінкою, що закінчила архітектуру у Вроцлавській політехніці, 1950 року. Починала з відновлення зруйнованих війною кам’яниць на Ринку, потім проєктувала житлові масиви, школи й храми. Найвідоміша її праця — масив на площі Grunwaldzki 1960–70-х років, прозваний «Манхеттеном», сміливий брутальний ансамбль висотних будинків. 1974 року вона першою з жінок отримала Почесну нагороду Асоціації польських архітекторів SARP. Померла 2018 року.

Мужність за нацизму

Katharina Staritz: перша міська вікарка Wrocław

1903–1953

Katharina Staritz, народжена у Wrocław 1903 року, захистила докторат із теології в Марбурзі, а від 1932 року працювала у Wrocław міською вікаркою, посада, що не дозволяла їй очолювати парафію. Від 1938 року вона керувала вроцлавським бюро, яке допомагало християнам єврейського походження емігрувати. Коли 1941 року запровадили обов’язкову жовту зірку, вона написала вроцлавським священникам із проханням не виключати тих, хто мусить її носити. Її звільнили, 1942 року заарештували, і до умовного звільнення 1943 року вона перебувала в концтаборі Равенсбрюк. Померла 1953 року у Франкфурті. Пам’ятна дошка в соборі святої Марії Магдалини нагадує про неї.

Edith Stein: філософиня, кармелітка і свята

1891–1942

Edith Stein, народжена у Wrocław 1891 року, виросла у побожній єврейській родині, але у 14 років оголосила себе атеїсткою. Вона вчилася у Wrocław і Геттінгені, де стала ученицею й асистенткою Едмунда Гуссерля, а 1916 року захистила докторат «До проблеми вчування». Оскільки вона була жінкою, Гуссерль не підтримав її габілітацію. Вона охрестилася, 1933 року вступила до кармелітів у Кельні й прийняла ім’я Тереза Бенедикта від Хреста. Заарештована разом із сестрою Розою, вона загинула в Аушвіц-Біркенау 9 серпня 1942 року. Канонізована 1998 року.

Суспільне життя й мистецтво

Paula Ollendorf: перша жінка в міській раді Wrocław

1860–1938

Paula Ollendorf, народжена 1860 року, була вчителькою, що стала рушійною силою соціальної опіки у Wrocław. Вона заснувала дім для позашлюбних дітей і школу для дівчат, а також очолювала вроцлавське відділення Єврейського жіночого союзу, що утримувало ясла, дитсадок і дитбудинок. Коли 1918 року жінки здобули виборче право, вона балотувалась від Німецької демократичної партії й 1919 року стала першою жінкою в міській раді Wrocław. Нацисти зруйнували її установи, і 1937 року, у 77 років, вона емігрувала до Палестини. Померла в Єрусалимі 1938 року.

Elfriede Reichelt: портретистка, що фотографувала імператора

1883–1953

Elfriede Reichelt, народжена у Wrocław 1883 року, була однією з перших жінок, які вивчали фотографію в Мюнхені. Повернувшись до Wrocław, вона відкрила портретну студію, де фотографувала вроцлавських учених, колекціонерів і аристократію та відомих німців, серед них архітектора Макса Берга й імператора Вільгельма II на засланні в Нідерландах. Знімала також промисловість, краєвиди та домашніх тварин, виставлялась 1925 року в Сілезькому музеї образотворчих мистецтв і входила до Deutscher Werkbund. У середині 1930-х залишила професію і померла поблизу Мюнхена 1953 року.

Urszula Kozioł: перша леді вроцлавської поезії

1931–2025

Urszula Kozioł приїхала до Wrocław на початку 1950-х вивчати польську філологію і лишилася тут на все життя. Вона вчителювала, а від 1972 до 2022 року редагувала літературний відділ місячника Odra, формуючи смаки й відкриваючи нові таланти, і співпрацювала зі Студентським театром «Kalambur». Її вірші перекладено багатьма мовами. 2024 року, у 93 роки, вона отримала літературну премію Nike за збірку Raptularz. Померла 2025 року, похована на цвинтарі св. Лаврентія.

Anna German: співачка, що вчилася на геолога

1936–1982

Anna German народилася 1936 року в Узбекистані; її батька розстріляли 1938 року, коли їй було два роки. Від 1949 року жила у Wrocław на вулиці Trzebnicka, 5, і вивчала геологію. Дебютувала у Студентському театрі «Kalambur», а прорив принесла їй 1964 року пісня «Tańczące Eurydyki». Співала сімома мовами, здобувала фестивальні нагороди в Польщі й за кордоном, а 1966 і 1969 років її визнали найпопулярнішою польською співачкою серед американської Полонії. Померла 1982 року у Варшаві.

Izabela Skrybant-Dziewiątkowska: голос «Pamelo, żegnaj»

1938–2019

Izabela Skrybant-Dziewiątkowska, народжена 1938 року на східних кресах, виросла поблизу Wrocław і співала у Вроцлавській оперетті. 1963 року разом із чоловіком заснувала Tercet Egzotyczny, що виконував польські пісні в латиноамериканських ритмах і мексиканських костюмах. Критики називали це кітчем, але публіка обожнювала, а «Pamelo, żegnaj» співала вся Польща. Гурт гастролював Європою й США, зокрема в Carnegie Hall. Після смерті чоловіка 2002 року вона продовжила діяльність і померла 2019 року.

Hanna Gucwińska: велика популяризаторка зоопарку

1932–2023

Hanna Gucwińska працювала у вроцлавському зоопарку від 1957 року й разом із чоловіком Антонієм багато років ним керувала. Від 1971 року близько трьох десятиліть вони робили телепрограму Z kamerą wśród zwierząt («З камерою серед тварин»), навчаючи покоління поляків любити тварин. Удома вона виховувала й осиротілих тварин, якось навіть левеня на ім’я Ponte. Вона отримала Орден Усмішки, який вручають діти, а 2001 року була обрана до Сейму. Померла 2023 року.

Спорт і пригоди

Ilse Beckmann: гонщиця з автомобільної фабрики

1898–1988

Ilse Beckmann, народжена 1898 року, була дочкою власника однієї з вроцлавських автомобільних фабрик, яка мала власний випробувальний трек. Вона почала брати участь у перегонах 1922 року на червоному Beckmann SL 40. 1927 року стала другою в гонці «Навколо Верхньої Сілезії» й виграла «Навколо Ślęży», а в Карконоській гонці була єдиною жінкою серед учасників. Вона припинила їздити після того, як її червоний автомобіль за нез’ясованих обставин згорів у Szczecin, а Wrocław покинула в січні 1945 року одним із останніх поїздів. Померла 1988 року.

Teresa Swędrowska: символ баскетболу Ślęza Wrocław

1959–2012

Teresa Swędrowska грала під номером 7 за Ślęza Wrocław, із якою 1987 року виграла перше в історії клубу чемпіонство Польщі. Вона зіграла 120 матчів за збірну Польщі, зокрема на чемпіонаті світу 1983 року, і понад 270 за Ślęza, набравши майже 6000 очок. 1989 року стала першою іноземною гравчинею французького клубу Bourges Basket. Травми завершили її кар’єру у 36 років, потім вона викладала в Академії фізичного виховання й була комісаркою ліги. Померла 2012 року. Її пам’яті у Wrocław присвячено турнір.

Wanda Rutkiewicz: зі скель Нижньої Сілезії на Еверест і K2

1943–1992

Wanda Rutkiewicz вивчала електроніку у Wrocław, грала у волейбол у вищій лізі й почала лазити по скелях біля Jelenia Góra. 16 жовтня 1978 року вона першою з полячок, першою європейкою й третьою жінкою у світі стала на вершині Евересту. 1986 року стала першою жінкою на K2. Вона планувала підкорити всі чотирнадцять восьмитисячників і мала вісім, коли у травні 1992 року зникла на Канченджанзі.

Як їх побачити

Стенди стоять на пішохідних вулицях біля Oławska в центрі міста. На кожному є невелике фото місця, пов’язаного з героїнею, і QR-код, що веде до довшої історії на сайті проєкту. Усі відомості взято зі самих стендів, Вікіпедії та сайту Kroniki Wrocławianek; де джерела розходяться, ми про це пишемо.